Людмила Мерлян: Українки ще не розцінюють психологічний тиск як насильство

Попри те, що Україна однією з перших в СНД ухвалила закон «Про попередження насильства в сім‘ї», правозахисники стверджують: українська влада не спроможна захистити жінок у їхніх домівках. Багато українок продовжують страждати від сімейних побоїв та психологічних травм, часто не наважуючись звернутися за допомогою до фахівців, щоб не “виносити сміття з хати”. Жінки нерідко терплять знущання з боку чоловіків до останнього, аби не зруйнувати сім‘ю. На яку допомогу можуть розраховувати жертви сімейного насилля – інтерв’ю з головою правління Міжнародної громадської організації «За рівновагу у суспільстві» Людмилою Мерлян.

До нас звертаються українки, над якими чинилося насилля в Україні або за кордоном. Ми відкрили громадську приймальню із захисту прав жінок, працює експерт, який може поставити діагноз і виступити захисником у суді. Як громадська організація, ми також можемо представляти інтереси потерпілих жінок: написати заяву, розробити правильний алгоритм, як потерпілій захистити свої права і права своєї дитини.

Яким чином ви допомагаєте жінкам за кордоном?

Ми часто співпрацюємо із партнерськими організаціями, які допомагають українкам, що потерпають від насилля за кордоном, захистити свої права офіційним шляхом.  Я поясню на конкретному прикладі луганської студентки, яка вийшла заміж у Сполучені Штати Америки і потерпала  там від психологічного насильства в сім‘ї. Завдяки контактам,  налагодженим під час мого стажування по програмі жіночого лідерства у США, ми мали змогу звернутися до департаменту з попередження насильства у Вашингтоні. Наступного дня потерпіла повідомила електронною поштою, що до них прибув офіцер, який розібрався в ситуації, допоміг їй влаштуватися на роботу. Молода жінка отримала змогу заробити гроші на квиток і повернутися назад в Україну.

Які норми слід змінити у вітчизняному законодавстві, аби жінки в Україні почувалися більш захищеними?

Насправді, українське законодавство відповідає більшості міжнародних норм  у питаннях захисту прав жінок. У суддівському середовищі не діють моральні норми. Тут потрібно вводити спеціальні санкції по відношенню до корумпованих суддів та виконавчих служб. Про корупцію в судах знають і говорять усі в Україні – від президента країни до малої дитини з дитсадка. В нашій організації накопичена жахаюча статистика, що свідчить про необхідність введення спеціальних санкцій щодо суддів, які порушують закони, користуючись своєю узаконеною безкарністю. Факти корупції потрібно просто фіксувати і робити періодичний моніторинг ситуації. Суддя, який «назбирав» критичну масу звинувачень у корупції, має бути з звільнений з роботи. Причому звільнений  з ганьбою – через широке оприлюднення і без збереження стажу. Для кого тут секрет, що люди при владі перетворюються на паразитів – вони не тільки використовують службове становище на свою користь, але і отримують від держави пільги, пенсії і т.п.   Закон запрацює, коли усі громадяни будуть рівні перед ним: і суддя, і президент, і міністр.

Хто має робити такий моніторинг?

На основі звернень громадян збирається цікава статистика. Держава утримує цілі служби, що повинні контролювати ситуацію. Моніторинг роботи органів державної влади, у тому числі і судів, можуть проводити ті самі громадські організації. Інше питання, що саме поняття «моніторинг» часто неадекватно експлуатується. Адже головна його мета – звести витрачені кошти до результатів діяльності. Де результати роботи виконавців, які харчуються із народного гаманця?  На подібні питання має відповідати моніторинг. Але фаховий, незалежний, об’єктивний.

Де потерпіла від насильства в сім‘ї може пройти реабілітацію?

У Києві працює державна соціальна служба, Київський центр роботи з жінками,  що фінансується із державного бюджету і повинен надавати допомогу потерпілим від насилля. Відкрито притулок для жертв насилля. Проте, на мою думку, не зовсім правильно, коли жінка іде з дитиною із своєї домівки в неадаптоване середовище, а насильнику залишається все добро, квартира... Як правило, жінка просто тікає від побиття – вона забирає тільки найцінніше – свою дитину….

Чи є випадки насильства над чоловіками зі сторони жінок?

Ми не фіксуємо таких випадків. До нас із ними офіційно не зверталися. В приватних розмовах чоловіки, звичайно, жартують, що жінки в Україні мають набагато більше прав, ніж вони. Статистика говорить, що кожна третя з позбавлених волі жінок в Україні, відбуває покарання за вбивство чоловіка. На мою думку, більше половини таких випадків – самозахист. Жертва фізичного насильства в сім’ї, як правило, жінка, залишається із насильником наодинці. Мало – помалу він відрізає їй усі шляхи для відступу – родичі відвертаються, друзі губляться, коштів немає. На якомусь етапі включається інстинкт самозбереження.  Таку людину потрібно лікувати, а не карати.

Щоб довести факт фізичного насильства, можна зняти побої. А як довести факт психологічного насильства?

Підтвердити факт морального тиску чи образи можуть свідки, можливо, сусіди. Психологічний тиск чиниться, наприклад, коли чоловік обмежує дружину у використанні спільних коштів, забороняє купувати їжу. Однак, як правило, наші жінки звертаються тільки тоді, коли чиниться фізичне насильство. У свідомості українок моральний тиск ще не розцінюється як насильство. Для тих, хто відчуває дискомфорт від певних сімейних ситуацій, пораджу – фіксувати факти тиску і обмежень, не терпіти у надії, що все залагодиться. Пропонуйте насильнику звернутися до психолога. Не хоче – зверніться самостійно.

Хочу сказати декілька слів про економічне насильство. Потерпілі, які звертаються до громадської приймальні, повторюються у тому, що чоловік, мовляв, має бізнес або престижну роботу,  тому може претендувати на більшу частку у майні. По-перше, закон чітко визначає, що частки у майні, нажитому подружжям, рівні. По-друге, суд повинен брати до уваги, що жінка часто забезпечує життєдіяльність цілої сім’ї: пере і прасує, готує, доглядає за дітьми, допомагає їм готувати  уроки, займається їх оздоровленням і т.д. і т.п. Тобто, вона економить значну частину бюджету – пральня, кухар, нянька+репетитор….

У будь-якому випадку, вступаючи у шлюб, чоловік і жінка роблять свідомий позитивний вибір. Тому ніхто, тим більше суддя або адвокат, не повинен підходити із суб’єктивним виміром  до майнових прав. Існує закон, що поділяє навпіл нажите у шлюбі, а решта  – просто гра на користь насильника.

Зараз усе частіше підписують шлюбні контракти. Це чудова профілактика будь-якого насильства.

Аїда Болівар, керівник Миколаївського обласного комітету “Правозахисник”

Коли не можна зняти побої фізично, треба зняти побої з душі. І ми намагаємося це врахувати. Нашим ноу-хау є шкала градації психологічного насилля. Це поки що тільки розробка, але ми сподіваємося на її ефективне використання у судових процесах. На основі такої задокументованої оцінки в суді буде легше обґрунтовувати суму моральної компенсації. Зараз ми починаємо пілотні проекти, коли буде проводитися психологічна експертиза жінки, і після цього ми будемо намагатися довести в суді, що вона постраждала психологічно: чи був тиск на неї через дитину, чи був шантаж? В результаті ефективного впровадження ми можемо поділитися своїм “ноу-хау” зі всіма охочими.

Розмовляла Тетяна Печончик

Джерело: http://human-rights.unian.net/