|
|
 |
Моніторинг дотримання права на спілкування із зовнішнім світом у слідчих ізоляторах республіки Вірменія
Метою моніторингу було вивчення можливостей повідомлення затриманою/заарештованою особою про її затримання/арешт та місце утримання рідним і друзям, дослідження умов отримання і здійснення побачень між в’язнями, які утримуються в СІЗО, та їхніми рідними і друзями, наявності або відсутності можливості підтримувати зв’язок із сім’єю шляхом листування, а також можливості і умов отримання передач - для виявлення істинного становища в цій сфері і вироблення рекомендацій по зміні законодавства, внесення ряду змін в діючу практику.
Під час підготовки до моніторингу були враховані вимоги діючих міжнародних норм, а також той факт, що практика утримання в’язнів у слідчих ізоляторах Вірменії показує, що отримати дозвіл на побачення як на етапі попереднього слідства, так і під час судового розгляду достатньо складно. Діюче у Республіці Вірменія законодавство, зокрема, Кримінально-процесуальний кодекс, який регулює всі процесуальні взаємовідносини учасників процесу, не містить відомостей, що стосуються дозволу чи заборони на побачення. А у діючому досі “Положении о предварительном заключении под стражу в Армянской ССР” від 1969 року лише відмічається, що дозволити побачення і листування може орган, який веде кримінальний процес, але не регулюються конкретні випадки, приводи для надання дозволу. Адміністрація слідчих ізоляторів надає побачення виключно з дозволу органа, що здійснює кримінальне переслідування.
Попереднє розслідування може тривати від двох місяців до одного року, а розгляд справи у суді - ще довше, таким чином, обвинувачуваний/підсудний позбавляється можливості хоча б зрідка бачитися з рідними. У результаті порушується право людини на сімейне життя. У звіті БДІПЧ/ОБСЄ “Проблема предварительного заключения в регионе ОБСЕ” відзначається, що “обеспечение возможности поддержания контактов между задержанными лицами и их семьями и друзьями само по себе является крайне важным”.
Моніторинг проводився шляхом опитування та інтерв’ю з колишніми заарештованими, їхніми родичами, слідчими, суддями, адвокатами. Було відвідано і оглянуто кімнати для побачень та пункти прийому передач в усіх 6-ти слідчих ізоляторах Міністерства Внутрішніх Справ/Міністерства Юстиції, а також у слідчому ізоляторі Міністерства Національної Безпеки Республіки Вірменія, відбулися бесіди з начальниками СІЗО, співробітниками, відповідальними за здійснення побачень.
Моніторинг містив у собі дослідження процесу інформування родичів або близьких затриманного щодо затримання або арешту; умов отримання і здійснення побачень між в’язнями, яких утримують у СІЗО, і їх родичами та друзями; наявність чи відсутність можливості підтримувати зв’язок із сім’єю через листування; а також можливості й умов отримання передач для виявлення істинного стану у данній сфері і розробки рекомендацій по зміні законодавства, внесення ряду змін у діючу практику.
У результаті моніторингу виявилося, що побачення в СІЗО надаються дуже рідко. Так, наприклад, на момент дослідження у слідчих ізоляторах надавалося в середньому одне побачення на сто людей щомісяця. Випадків офіційно дозволеного листування не виявлено в жодному ізоляторі за останні кілька років.
У всіх ізоляторах були приміщення для побачень. У переважній більшості вони потребують ремонту, пагано опалюються і вентилюються. Технічне обладнання у різніх ізоляторах різне. Практично в усіх СІЗО були окремі приміщення для дозволених щомісячних побачень з дітьми до 5 років. У п’яти ізоляторах МВС/МЮ та ізоляторі МНБ пункт прийому передач являв собою кімнату з вікном для прийому передач. В одному випадку це було вікно, що виходить на вулицю, тобто, заповнювати бланк передач, чекати огляду передач і т.і. родичам ув’язнених доводилося на вулиці, незалежно від погоди.
Таким чином, на практиці не реалізується право заарештованих на спілкування із зовнішнім світом.
• Упродовж відведених законом 12 годин рідних повідомляли про затримку у 60% випадків.
• Трапляються випадки, коли термін повідомлення рідним про затримання розтягається до 15 днів.
• Слідчий ізолятор №5 розташований в 1 км від зупинки транспорту.
• Упродовж двох місяців у слідчому ізоляторі м. Єреван було дозволено 16 побачень, у той час як там утримується 700 в’язнів.
• 40% опитаних в’язнів і їхніх родичів взагалі не намагалися отримати дозвіл на побачення.
• Із 99 спроб отримати дозвіл на побачення тільки 14 завершилися успіхом до винесення вироку.
• Більше, ніж 60% відмов мотивуються тим, що побачення не передбачені законом.
• 82% слідчих відзначають, що згода на побачення надається дуже рідко.
• Лише 4 слідчих з 22 висловилися “за” дозвіл побачень.
• У жодному ізоляторі Вірменії впродовж останніх декількох років не було жодного випадку офіційного дозволу листування.
• 82% слідчих і 95% суддів відзначають, що з проханням про дозвіл на листування звертаються дуже рідко.
Повний текст - на сайті www.hra.am
Коментарі відвідувачів:
|
|
